Еммануель Макрон, Мир не буде побудовано на “приниженні” Росії.

Переклад з французької, Олеся Бігус, Вікторія Атаманенко i Ірина Піонтковська

Поразка принизлива за своєю суттю.

Франція була принижена в Індокитаї та в Нігері. США були принижені у В’єтнамі, Сомалі, Афганістані та інших країнах. Поразка в Україні буде принизливою для росіян і для Росії, як і будь-яка поразка. Чому і як могло би бути інакше?

Бажання уникнути цього приниження, за словами Еммануеля Макрона, — це не хотіти перемоги. Це вивести Францію з історії. Це зрадити народу, який гине за Європу. Це привілеювати моральний комфорт людей, які живуть в країні-агресорі, на противагу співчуттю до жертв, десятків тисяч загиблих і сімей чи тих, хто вижив, назавжди залишившись зламаним.

Мюнхенська версія «приниження» Версальського договору

Ми повинні остерігатися маніхейських паралелей. Макрон доволі прямо посилається на наслідки Версальського договору, щоб виправдати свою неприйнятну палінодію. Але в Європі буде мир лише в тому випадку, якщо російська армія буде знищена, а в ідеалі Росія буде розколота на різні утворення. Пам’ятаймо, що мир, який ми знали досі, є плодом приниження Японії та Німеччини в 1945 році.

Нагадаємо, що теорію приниження Німеччини, «Dolchstoßlegende», легенду про «удар в спину», популяризували націоналісти «Веймарської республіки», а потім нацистський режим, перед тим як один з їхніх спадкоємців пропагує це сьогодні в Східній Європі.

У 1945 році, в їх мудрості, союзники хотіли беззастережної капітуляції «держав Осі». В ідеалі, це те, чого ми повинні побажати Росії, хоча ми повинні шукати дуже гіпотетичні можливості для припинення цього кровопролиття.

Для Макрона Україна до сих пір знаходиться в сірій зоні

У тій же промові, виголошеній з нагоди закриття конференції стрсовно майбутнього Європи в Європарламенті, Еммануель Макрон, схоже, пішов ще далі у бажанні не «принижувати» Росію. Він нагадав, що після вторгнення в Україну Київ офіційно підтвердив своє бажання інтегрувати в Європейський Союз, але, за його словами, процедуру для цієї кандидатури неможливо прискорити через війну. Він уточнив що такий процес може тривати десятиліття.

DW: Макрон пропонує нове об’єднання, бо вступ України в ЄС займе « десятиліття »

Натомість Макрон запропонував своєрідну форму політичного вигнання, перейти до форми сірої зони, «європейської політичної спільноти», де саме єврофільська Україна має співіснувати з єврофобською Великобританією якою вона є після Brexit. При цьому чинний президент Ради Європейського Співтовариства суперечив позиції, яку місяцем раніше в Києві зайняла голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та глава європейської дипломатії Жозеф Боррель. Обидва вони закликають до швидкої інтеграції України а ЕС.

DW: Голова ЄП пообіцяла Україні швидке визнання кандидатом на вступ до ЄС

Це Історична помилка і бомба уповільненої дії.

Для політолога Ніколаса Тензера, закриття шляху для кандидатури України було б «історичною помилкою». Він додає, що хоче роз’яснень від президента Франції.

Ніколя Тенцер – Європа: чи правильна політична інтуїція Еммануеля Макрона?(Fr)

Через три дні це роз’яснення так і не надійшло.

У такому контексті «комплімент» Еммануеля Макрона стосовно того, що Україна є «сердечним членом Європи», виглядає як потік нічого не значущих слів який нікого не обманює, до того ж сповнених зверхнього ставлення, навіть сумної іронії.

Багатьом Французам соромно за зневажливі звернення Еманюеля Макрона. « Українці більше не дозволять зловживати собою » , так висловився президент Зеленський під час зібрання зі студенством Школи Політичних студій (Science Po). Нижче посилання на його відповідь (40:00):

60 minutes with Volodymyr Zelensky – live from Kyiv from Sciences Po on Vimeo.

Відкладаючи можливість інтеграції України до Європейського Союзу на дуже віддалений термін, Еммануель Макрон відкрив двері для нової російської пропаганди бо це дає Кремлю потенційну можливість стверджувати що Європейський Союз не має права інтегрувати Україну відповідно до зобов’язань, взятих у травні 2022 року президентом Ради Європейського Союзу Еммануелем Макроном.

Таким чином, розширення Європейського Союзу за рахунок України було б поставлено під сумнів або навіть стало б casus belli згідно тієї ж діалектики, що й протидія розширення НАТО. Пам’ятаймо також що Росія посилається на неіснуючий договір про нерозширення НАТО стосовно колишніх країн Варшавського договору.

Це слова, за які ми ризикуємо дорого заплатити в майбутньому. Їх необхідно засудити.

Не маємо мовчати.

Мовчати про помилки Макрона посилаючись на майбутні парламентські вибори, під приводом того, що це піде на користь путінофілам Ле Пен чи Меланшона, мені здається неприйнятним виправданням. Громадську думку потрібно почути, щоб спробувати вплинути на «стратегію», яка б поставила Францію, нашу країну, на шлях безчестя та зради. Пізніше буде пізно.

Бернар Груа, Нант, Бретань